Біодеструкція документів (від грец. bios  – життя, життєві процеси, та лат. destructio – руйнування) – незворотні пошкодження матеріальної основи документів (паперу, фотоплівки, магнітної плівки тощо), макромолекул їх структури під впливом біологічних чинників: цвілевих грибів, бактерій, комах, гризунів.

Ознаки Б. д. мають найрізноманітніші форми прояву, які залежать від інтенсивності й тривалості процесів руйнації.

Б. д. усіх видів виникає в умовах несприятливих чинників зберігання книг та інших видів друкованої продукції на паперових носіях, документів на інших носіях, що зазнають впливу природного фізичного, хімічного та біологічного старіння з плином часу.

За природою (характером) пошкоджень розрізняють Б. д. хімічну (ферментативну), викликану цвілевими грибами і бактеріями, та механічну, спричинену комахами і гризунами.

Найпоширенішими руйнівниками документів є мікроскопічні гриби, або цвіль – одноклітинні й багатоклітинні мікроорганізми, які ушкоджують документи, коли ті зволожені. Сприятливі умови для їхньої життєдіяльності, проростання спор виникають переважно в приміщеннях із постійною високою вологістю (у межах 95%), зокрема у підвалах з поганою вентиляцією або її відсутністю, аварійних будинках, будівлях без гідроізоляції, з дерев’яними опорними конструкціями тощо. У приміщеннях книгосховищ є сотні тисяч спор грибів, які, за сприятливих для них температурно-вологісних умов, здатні до швидкої активізації.

Мікроскопічні гриби за типом ушкоджень, що вони завдають паперу та фотопаперу, поділяються:

1) на такі, які постійно містяться на папері, проникають у його волокна та призводять до повного чи часткового пошкодження текстури волокон-фібрил із целюлози, конопляної чи рисової маси тощо;

2) на такі, для яких поживним субстратом є специфічні компоненти паперу, що становлять незначну його частину (віск, парафін, синтетичні полімери, лаки, фарби тощо).

За сприятливих умов спори проростають, утворюючи вегетативне тіло гриба – міцелій, або грибницю. Міцелій буває повітряним (вільно піднімається над поверхнею матеріалу, стикаючись із ним лише в окремих точках) або може рости на поверхні матеріалу і пронизувати його вглиб, утворюючи колонії. Гіфи – мікроскопічні, ниткоподібні відгалуження (своєрідні корені) грибів діаметром 2–30 µm – можуть пронизувати аркуші документів наскрізь. Гриби на документах легко виявити візуально за наявністю їхніх колоній, що мають вид білих або яскраво забарвлених оксамито‑ чи ватоподібних нальотів. Місця таких пошкоджень документів практично неможливо відновити.

Ріст грибів на папері відбувається за умови вологості повітря понад 60%. Якщо цей показник є меншим, ріст міцелію практично не спостерігається. Для більшості грибів, які пошкоджують документи, оптимальною є температура +24…+28 °С. Міцелій гине за тривалої температури повітря +35 °С і вище, а також за глибокого заморожування до –110 °С. Спори деяких видів грибів здатні переносити й набагато більші (у кілька разів) тривалі нагрівання.

Бактерії (грец. bactērion – паличка) – невидимі неозброєним оком мікроскопічні організми, розміри яких коливаються від десятих часток мікрона до кількох мікронів. Вони переважно безбарвні, інколи мають червоне, зелене і пурпурове забарвлення через наявність у них специфічних пігментів. Бактерії також розмножуються спорами, які є надзвичайно стійкими до несприятливих факторів зовнішнього середовища: високої температури (до 80 С), підвищеного тиску, дії кислот, високих доз опромінення тощо.

Бактерії ушкоджують документи тільки в разі їх намокання і тривалого перебування в умовах стовідсоткової вологості: під впливом гідролітичних ферментів, що виділяє бактеріальна клітина, папір, в основі якого є целюлоза, поступово руйнується. Руйнівна діяльність бактерій на папері проявляється його пігментацією (плями червоного, бузкового та пурпурового кольорів), зцементуванням аркушів і перфорацією. На шкіряних і пергаментних палітурках залишаються брудні пігментні плями сіро-білого кольору.

Б. д. виникає також внаслідок дії комплексу мікроорганізмів – бактерій, грибів, тобто їх симбіозу. Переважна участь тієї чи іншої їхньої групи в руйнуванні документів визначається величиною вологовмісту матеріалів і наявністю поживних речовин.

У разі механічної Б. д. дія руйнівників є найпомітнішою.

Значної і непоправної шкоди документам завдають окремі види комах – шкіроїди, точильники (шашіль), сіноїди та інші жуки, молі й таргани. У приміщеннях книгосховищ комахи знаходять сприятливі для свого існування кліматичні й інші умови (відсутність інтенсивних потоків повітря, різких перепадів температур і вологості, вібрацій, а також напівтемрява, безлюдність) та їжу (палітурки документів, проклеєні різними видами тваринного та рослинного клею); вони захищені від природних ворогів, що сприяє їх розвитку.

У книгосховищах можуть мешкати до 16 видів шкіроїдів. Вони є залежними від тепла, тому швидко розмножуються в опалювальних приміщеннях. Виявлення зараження шкіроїдами починають з перегляду документів у палітурках. У пошкоджених документах корінці легко відокремлюються від блока, часто фіксується і порушеність цілісності кодексу. На шкіряних палітурках шкіроїди вигризають лицьовий шар, а на внутрішній поверхні шкіри прогризають канавкоподібні ходи та порожнини. На палітурках вони утворюють пошкодження у вигляді прогризених неправильних фігур. Личинки, крім механічних пошкоджень, забруднюють документи своїми шкурками після линяння та екскрементами у вигляді піскоподібного порошку.

Найпоширеніший серед жуків-точильників – хлібний точильник, який є практично в усіх опалювальних сховищах, але особливо сприяє його розвитку мікроклімат із кондиціонерами: відносна вологість повітря на рівні 50% і стала температура є оптимальними для цього шкідника. У документах, пошкоджених точильниками, під час струшування з палітурки сиплеться буре «борошно».

Жуки з родини притвірників (облудників, прикидових) поширені в неопалюваних або дуже холодних приміщеннях книгосховищ. Документи пошкоджуються личинками, які живуть усередині оправ, у проклеєних матеріалах. Личинкові ходи хлібного точильника вузькі, короткі й покручені. Вони виходять на поверхню у вигляді льотних отворів; тривалий час заражені документи мають вигляд суцільно продірявлених шилом.

Жуки-скритники та скритноїди харчуються грибами, що розвиваються на документах; водночас вони можуть пошкоджувати й самі документи. Ці комахи постійно мешкають у неопалюваних сховищах, в опалюваних же приміщеннях вони з’являються внаслідок аварійних ситуацій та їх тривалого усунення.

Великий мучний хрущак і чорний малий хрущак у книгосховищах виявляються в невеликій кількості; до книгосховища вони можуть бути занесені із зараженими матеріалами.

Молі власне не є загрозою для документів: шкідниками є їхні личинки (гусінь), що харчуються папером, пергаментом, вигризаючи отвори досить великих розмірів.

Таргани є синантропними (такими, які живуть поряд із людиною) шкідниками. У книгосховищах вони харчуються рослинним і тваринним клеями, залишаючи вигризені отвори та пігментовані екскременти. Оптимальна температура для життєдіяльності тарганів – до 30 С. Мінусові температури для них є загрозливими: за температури повітря –1 °С вони гинуть через 53 год, а за температури –7 °С – через 1 хв.

Гризуни також є синантропними шкідниками. Великою небезпекою для книгосховищ є сірий та чорний щури, хатні миші. Вони значно пошкоджують книги, особливо корінці, обрізи та кути. Через нетривалу вагітність і швидке розмноження (до восьми разів протягом року) щури й миші становлять суттєву загрозу збереженості документів будь‑якого віку, бо псують як тривкий папір старовинних видань, так і сучасний кислотний.

Небезпечними є також укуси гризунів під час безпосереднього контакту з ними; їхні екскременти можуть спричинити численні інфекційні хвороби (чума, сказ, туляремія, лептоспіроз, токсокаріоз, содоку, лейшманіоз, зворотний тиф, везикулярний рикетсіоз, лямбліоз, енцефаліт, геморагічна лихоманка та ін.).

Біодеструкції зазнають також і приміщення книгосховищ. Про розвиток такого процесу свідчать відшаровування і лущення фарби, побілки та штукатурки на стінах або стелі, розтріскування та осипання барвистого шару на них, кристалічні нальоти солей, що мають загальну назву «ураження грибком». На кам'яній, цементній, мармуровій, цегляній поверхні утворюються отвори, вищербини та інші пошкодження, що супроводжуються руйнуванням поверхневого шару з утворенням кам'яної крихти. Мікробіологічній корозії передує поява «сирих плям», що може бути пов'язано з дефектами будівлі (зволожений фундамент, несправний дах, тріщини у стінах, тонкі стіни та ін.). Такі біодеструкції є дуже руйнівними, агресивними і шкідливими для здоров’я та зазвичай не піддаються дезінфекції; суттєво уражені грибком будівлі підлягають знесенню.

Основними джерелами біоуражень документів є: частки пилу зі спорами;  комахи, які проникають з потоками повітря; запиленість документів і загалом книгосховищ; надмірне зволоження стін і стель приміщень; заражені активними спорами грибів та подібними організмами інші документи, занесені у сховище; проникнення комах і гризунів через різні отвори; проклеювання паперу речовинами органічного походження (казеїн, желатин); кімнатні рослини, розташовані поблизу документів; розташування побутових приміщень поряд з книгосховищами; залишки їжі та напоїв на робочих місцях.

Основні причини зараження шкідниками книгосховищ: недотримання належного санітарно-гігієнічного і температурно-вологісного режимів зберігання документів; надмірна вологість приміщення; невентильованість сховищ; занесення без належної перевірки до книгосховищ заражених грибками, бактеріями, комахами документів; проникнення шкідників безпосередньо у приміщення.

Захист бібліотечних фондів від Б. д. досягається шляхом застосування комплексу профілактичних і знищувальних заходів, головними з яких є своєчасне виявлення біоуражень,  дотримання чистоти й порядку в книгосховищах, проведення в них мікологічних, мікробіологічних та ентомологічних обстежень за напрацьованими вітчизняними фахівцями, зокрема з Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства, методиками, у разі потреби – консервація документів, у перспективі – створення системи моніторингу стану збереженості рідкісних і цінних видань тощо. 

 

Про Національний архівний фонд і архівні установи : Закон України від 24.12.1993 р. № 3814‑XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 15. – С. 394–405.

Про бібліотеки і бібліотечну справу : Закон України від 27.01.1995 р. № 2/95‑ВР // Бібл вісн. – 1995. – № 2. – С. 1–5.

Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Консервація документів. Загальні вимоги : ДСТУ ГОСТ 7.50:2006. – Київ : Держспоживстандарт України, 2007. – III, II, 9, [1] с., включ. обкл. – (Національний стандарт України). – Текст рос.

В. Г. Комахи-книгоїди в книгосховищах ВБУ  // Бібл. журнал. – 1926. – № 2–3. – С. 7–12.

Суббота А. Г. Мікологічний контроль повітря як профілактика біопошкоджень документних фондів / А. Г. Суббота, Г. М. Новикова // Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи : наук. доп. Всеукр. конф. (Київ, 19–20 листоп. 1996 р.). – Київ, 1997. – Ч. 2. – С. 252–253. 

Суббота А. Проблема дезінфекції бібліотечних і архівних документів, уражених мікроміцетами / Антоніна Суббота // Студії з архівної справи та документознавства. – 2000. – Т. 6. – С. 114–116.

Нюкша Ю. П. Ответственность библиотек за сохранение культурного достояния / Ю. П. Нюкша, В. П. Леонов // Библиотековедение. – 2002. – № 1. – С. 8–14.

Сохранение библиотечных фондов: партнерство и сотрудничество : материалы науч.‑практ. конф. (20–23 нояб. 2001 г.) / Библ. Ассамблея Евразии, Рос. библ. ассоц., Рос. гос. б‑ка ; [ред. В. В. Грызлова, Г. П. Чупина]. – Москва : Рос. гос. б‑ка, 2002. – 204 с. 

Привалов В. Ф. Обеспечение сохранности архивных документов на бумажной основе : метод. пособие / В. Ф. Привалов ; Росархив, Всесоюз. науч.-исслед. ин-т документоведения и архив. дела. – Москва, 2003. – 112 с.

Мамаева Н. Ю. Влияние пыли на сохранность документов / Н. Ю. Мамаева // На века. – 2004. – № 4. – С. 52–53.

Степанова Т. И. Режим хранения библиотечных и архивных документов / Т. И. Степанова, О. И. Перминова // На века. – 2004. – № 4. – С. 45–52.

Ураження документів плісеневими грибами та заходи з охорони праці під час роботи з ушкодженими документами : (для працівників бібліотек) : метод. рек. / Держ. ком. архівів України, Укр. наук.‑дослід. ін‑т архів. справи та документознавства ; Ін‑т мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України ; уклад.: О. П. Володіна, Н. М. Жданова, Т. О. Кондратюк. – Київ, 2005. – 31 с. – Програма збереження бібліотечних і архівних фондів на 2000–2005 роки.

Леонтьєв Д. В. Загальна мікологія : підруч. для вищ. навч. закладів / Д. В. Леонтьєв, О. Ю. Акулов. – Харків : Основа, 2007. – 228 с.

Вишневский Е. П. Необходимость осушения воздуха и оценка профицита влаги / Е. П. Вишневский, Г. В. Чепурин // С. О. К. (Сантехника. Отопление. Кондиционирование). – 2010. – № 3. – С. 78–83.

Вплив біологічних факторів на збереженість архівних документів : метод. рек. / Укрдержархів, Укр. наук.-дослід. ін-т архів. справи та документознавста; уклад.: Л. В. Димитрова, В. О. Кітам, О. В. Мельниченко, Н. М. Христова. – Київ, 2013. – 43 с.

Онищенко Т. І. Біологічні фактори та профілактика біопошкоджень документів / Т. І. Онищенко // Квалілогія книги. – 2017. – 1 (31). – С. 62–67.